1 вересня — День знань

Ранок 1 вересня видався хвилюючим: діти прокинулися рано, без нарікань та вмовлянь умилися та поснідали. Мами, тата, бабусі, дідусі швиденько закінчували останні приготування до свята — сьогодні ми йдемо до 1 класу. З радістю та особливою важністю малеча вперше в житті надягла шкільну форму. Вони наче подорослішали за одну ніч — наші маленькі школярі.

Ще тримаючи маму за руку, вони досить впевнено, «по-дорослому», крокують, поглядаючи на старшокласників зверхньо, бо сьогодні -«їхній день», вони — іменинники.

Від першокласників неможливо відірвати погляд: білі сорочки, пишні банти, нарядні сарафани, випрасувані штанці, сяючі очі та щасливі посмішки! Нам — і малятам, і батькам — здавалося, що шкільна лінійка присвячена була тільки нам. Теплі слова і щедрі побажання звучали тільки для нас!

3

А з якою гордістю першокласники отримували значки учня Кардашинської ЗОІІІ від директора школи Малашкова Ігоря Валентиновича, і як по-дитячому раділи вони подарункам від гостей та старшокласників. Як серйозно вимовляли вони слова клятви першокласника, з якою вдячністю дарували квіти своїй першій вчительці — «класній мамі», яка буде направляти їх перші кроки у Країні Знань.

Проте ми, батьки, звісно ж, чекали з нетерпінням виступу наших малят. З величезною любов’ю ми милувалися нашими школярами, хоча у серці й голові сперечалися дві думки: «Які вони ще маленькі!» та «Які вони вже дорослі!»

З особливою увагою слухали ми слова нашої першої вчительки Ірини Миколаївни про те, що «… народилась нова шкільна родина…». І це дійсно так, адже в цей день ми всі разом зайшли у наш клас — наші діти, наша вчителька і ми, батьки. Всі разом, як одна сім’я.

Мама Вдовенка Ігоря