| Голопристанський вісник, 7 травня 2010 року | ||
|
Чим більше років віддаляють нас від Великої Вітчизняної війни, тим менше залишається свідків її подій. Але в пам’яті народній назавжди вкарбовані імена тих, хто не шкодував ні сил, ні здоров’я, ні життя заради мирного неба над рідною землею. Серед них — кардашинець Іван Григорович Чухрай, який пройшов неймовірні випробування на фронті, кілька разів був поранений, проявив чудеса героїзму і повернувся до рідного дому, до матері… По війні він довгий час вчителював у місцевій школі, викладаючи історію, але дуже мало говорив про себе і, на жаль, уже нічого не розповість, бо відійшов у Вічність. Та про мужність Івана Григоровича свідчать бойові нагороди: ордени Червоної Зірки і Слави третього ступеня, дві медалі «За відвагу», дві медалі «За бойові заслуги», медаль «За оборону Кавказа». Про бойові звитяги діда розповідав на зустрічі зі школярами Кардашинської ЗОШ його онук Є.В. Чухрай. Для них ця розповідь стала несподіваним відкриттям історії життя славного земляка. Євген подарував подяки свого дідуся, отримані на фронті за бойові заслуги; книгу 3. Видригана «Шлях солдата», де є фотографія і розповідь про фронтову службу Чухрая І.Г. Затамувавши подих, розглядали учні фотографії, читали публікацію «Школа жизни» в газеті «На розгром врага» від 9 червня 1945 року про героїчну долю славного кардашинця. З величезним подивом діти дізналися, що прототипом легендарного розвідника Мамочкіна з книги Є.Казакевича «Зірка» теж був старший сержант Чухрай.
|
На згадку про зустріч, яка справила сильне враження на її учасників, школя-рі сфотографувалися разом з гостями біля Стелли Пам’яті, яка знаходиться на території школи. Кажуть, що людина живе доти, доки на землі живе пам’ять про неї. Пам’ять про солдата-героя Івана Чухрая буде завжди жити у серцях кардашинців. Наталія ТОЦЬКА, |
|




