Буде і на сільській вулиці свято…

Чим відоме невелике село Кардашинка Голопристанського району? Перше, що спадає на думку, — тут мають дачні ділянки багато жителів обласного центру, тому влітку в Кардашинці можна зустріти чимало знайомих. А так село як село: кого здивуєш вирощуванням картоплі на грядках? Втім, все не так погано, якщо спробувати розглянути і славне минуле, і світле майбутнє цього села.

Розкрити привабливість тутешніх місць «Гривня» вирішила разом з дачницею Оленою Афанасьєвою — виконавчим директором херсонського Центру молодіжних ініціатив «Тотем». Олена розповіла, що їхня організація виграла конкурс мікрогрантів на розвиток сільських громад і за допомогою цих невеликих грошей і підтримки спонсорів реалізує в Кардашинці ряд важливих проектів:

— Ми помітили, що в кожному селі, яке хоч якось розвивається, є якийсь популярний об’єкт. Іноді це клуб, де є жива самодіяльність, або промислове підприємство, на якому зайняті селяни. У цьому випадку люди при ділі і щось навколо відбувається. В одному з сіл області не так давно відкрилася садиба «зеленого туризму». І що ви думаєте: знайшовся один активний чоловік. І життя прямо закипіло! І самодіяльні колективи з’явилися, щоб розважати гостей, і робота для багатьох знайшлася: хтось став ліпити вареники, хтось — майструвати сувеніри. Веселіше стало жити! Хочеться ось так «завести» і схилену Кардашинку. Тому, готуючись до участі у конкурсі проектів, ми думали над тим, а що взагалі можна розвивати в цьому селі.

Перетворення Кардашинки в Нью-Васюки (у хорошому сенсі) вирішили почати з місцевої школи, якій наступного року виповниться 100 років.

Школа — це старенька будівля з пічним опаленням, де навчаються всього 86 учнів (всі «квіти життя» — з 1-го по 9-й класи). Школа — можна вважати, єдиний культурно-освітній центр. Як розповів директор Ігор Малашков, в ній працюють 15 педагогів і 10 техпрацівників. Двоє з останніх — опалювачі: так, є в навчальному закладі й така посада. Школа — на пічному опаленні, тому потрібно, щоб хтось підвозив на візку вугілля (його потрібно 50 тонн на рік!) І дрова (60 кубів на рік), обслуговував всі 15 печей. Насправді, незважаючи на скромну обстановку, атмосфера в школі напрочуд гарна: прості, не розбещені хлопці, відкриті, усміхнені вчителі, які напевно пишаються своєю роботою (це у великому місті працювати в школі — непрестижно, а в селі вчитель — авторитет). Благодатний грунт «тотемівці» відзначили одразу ж, як тільки вперше приїхали в гості.

— Видно, що жителі тут чуйні. Знаєте, хочеться таким людям допомагати — всім чим можливо. Від щирого серця. Тому що точно оцінять і самі докладуть чимало зусиль, щоб виправдати довіру, — поділилися вони враженнями.

На першому етапі сільській школі допомогли спонсори, зокрема, Олександр Малишев — керівник підприємства «Херсонкомунтранс-сервіс» Школі подарували набір комп’ютерної та офісної техніки. На довершення до всього в навчальному закладі з’явився Інтернет, після чого шкільна стінгазета перетворилася на красиве і сучасне друкарське видання. Але на цьому метаморфози не закінчилися: наступним етапом став пошук цікавої інформації про місцевих жителів, яку «Тотем» зобов’язався викласти на спеціально створеному сайті села.

Вчителі за порадою «тотемовців» оголосили шкільний конкурс проектів «Моя маленька Батьківщина: мій дім — моя фортеця». Учням запропонували збирати матеріал про свою сім’ю: батьків, бабусь і дідусів і давніших предків. Порекомендували пошукати в сімейних архівах фотографії, а на горищах — старовинні предмети побуту.

Виявилося, що для сільського населення, яке пізньої осені та взимку не зайнято сільгоспроботами, це завдання стало захоплюючим дозвіллям. У багатьох сім’ях почали активно розпитувати бабусь і дідусів про їх молодості, копатися у власній пам’яті і фотоальбомах, складати генеалогічне древо сім’ї. І поки діти малювали портрети родичів і писали твори, дорослі стали приносити до школи сімейні реліквії: оригінальні речі, отримані у спадок від прабабусь, фронтові листи, які багато років зберігалися в скриньках. 24 грудня 2010 в навчальному закладі відбулося велике торжество — нагородження переможців шкільного конкурсу та відкриття сільського музею (куточок історії вирішили розмістити в рідній школі). Автором найкращого проекту визнали школярку Вікторію Дементееву, якій дістався головний приз — цифровий фотоапарат. Втім, і решта учасників конкурсу отримали чудові подарунки від спонсорів: аудіоплеєри, канцелярське приладдя, а дітвора — можливість поїхати в Херсон.

Підприємство «Херсонкомунтранссервіс» надало автобус, який відвіз сільських дітлахів — учасників конкурсу до обласного центру. У місті їм організували екскурсію в краєзнавчий музей, прогулянку до головної новорічної ялинки, пригостили святковим обідом у піцерії. Як кажуть організатори, на відміну від херсонських школярів, яких ніяким музеєм не здивуєш, кардашинські діти під час екскурсії поводилися дуже тихо. Доглядачі, звиклі до шуму і гаму в залах, так зворушилися, що вийшли особисто подякувати сільській вчительці за інтерес і зразкову поведінку діточок. А юні кардашинци в день поїздки в Херсон тільки встигали дивуватися. Чи не менше, ніж музейні експонати, хлопців вразив технічний прогрес, який ще не добрався до села Кардашинка. 

А 13 січня 2011 року в Кардашинці водили Козу. З ідеєю відродити давні традиції святкування виступила все та ж молодіжна організація «Тотем».

Влаштувати костюмоване дійство ми також запропонували вчителям Кардашинської школи, — продовжує Олена Афанасьєва. — Педагоги погодилися розучити з дітьми сценки. Хоча були деякі побоювання: останні півстоліття традиції в селі забули. Зараз мало хто набереться хоробрості напроситися до чужої хати без запрошення: раптом господарі відреагують неадекватно?

На роль головного персонажа — Кози, яка за сценарієм повинна в кожній хаті падати на підлогу (зображати втрату сил), а потім по команді «воскресати», артиста вибрали без вагань. Дітям-тихоням ця роль не підходить, так що директор школи та вчителі одностайно вказали на самого спритного учня. Він повністю впорався із завданням. Зароблене частування артисти поділили по-братськи, а виручені гроші (трохи більше 200 гривень) вирішили віддати школі.

За останні пару місяців кардашинці вже, ймовірно, звикли до уваги та опіки. Але люди, які вирішили допомогти селянам, запевняють, що попереду ще багато задумок. Вже замовлено проект газифікації школи, на рівні районної та обласної адміністрацій вирішують питання про фінансування цього вкрай важливого проекту. До вікового ювілею «центру Кардашинки» потрібно підготуватися як слід!

Ірина ПАВЛОВА, фото автора з архіву
Центру молодіжних ініціатив «Тотем»