Уклін земний учителю

Іноді так хочеться думками поринути у свої шкільні роки, з висот сьогодення подивитися на себе, колишнього учня, котрий тоді ще не підозрював, скільки незвіданих доріг, несподіваних зустрічей готує попереду життя.
Хто не знає на нашій рідній Кардашинській землі сім’ю Гаврикових! З неї вийшла і дівчина Наталія. З роками вона подорослішала, закінчила школу, з часом створила власну сім’ю, до її красивого ім’я додалося величання по батькові.

Наталія Вікторівна Пашкевич… Для багатьох поколінь кардашинських школярів — старша піонерво-жата. Зараз у школах немає такоТ посади, та й про піонерів нині не дуже згадують. А колись це була дуже романтична шкільна посада: учитель і старший товариш водночас. Як учитель — досвідчений наставник, у якого багато вчилися, шукали поради, як товариш — близька, надійна людина, якій можна було душу відкрити і знайти цілковите розуміння.

Величезний загал кардашинських школярів пам’ятає її вчителькою української мови та літератури, класним керівником, який міг порадити, пережити разом з учнями всі негаразди і радощі, поспівчувати і допомогти. Вона завжди все сприймала з усмішкою і гумором. У цьому вчителеві людяність та поступливість поєднані з ясним розумом і розсудливістю, чуйність і здатність подарувати розраду — з сильним характером. Не одне покоління кардашинців випустила Наталія Вікторівна у самостійне життя, віддавши кожному з них частинку свого серця і душі, навчила любити красу рідного слова, жити по совісті і творити добро. Вона вчила дітей бути відповідальними за свої вчинки і слова. Завжди вирізнялася справедливістю і вимогливістю як до себе, так і до учнів. Під пильним поглядом п блакитно-сірих очей ми ставали дорослими. Як добре вміла Наталія Вікторівна зробити шкільне життя змістовним і цікавим, надихнути вихованців на добрі справи! У чому секрет її успіху? Звичайно, у любові до улюбленої праці, якій віддавалася сповна. А ще у тому, що не розгубила дарований Богом педагогічний талант, завжди прагла навчитися чогось нового, прогресивного.

Та й працюючи на посаді заступника директора школи з навчально-виховної роботи, тепер уже навчаючи вчителів, вона завжди переймалася нашими клопотами, допомагала розумними порадами, уважно дослухалася до думок колег, проте завжди активно відстоювала своє бачення і свою позицію стосовно різних питань. То була справжня вчитель вчителів!

У ці травневі дні хочеться чути лише нескінченний сміх, чарівну мелодію звуків з вуст Наталії Вікторівни, бо життя їй ставить дві п’ятірки за недоспані ночі, за труд титанічний, за талант, за великі звершення. 36 років пропрацювала у стінах рідної школи, постійно перебувала у творчому пошуку, пройшла не одну сотню кілометрів по дорозі від дому до навчального закладу.

Ми вдячні Вам за натхнення, яке й досі надихає, за корисні поради, справедливість і розсудливість. Ви, Людина з великої літери, навчали нас нев’янучих життєвих істин. Низький уклін Вам, Наталіє Вікторівно, і щира дяка за невтомну працю, за науку!

Людмила ДЕМЕНТЄЄВА,
заступник директора з НВР
Кардашинської ЗОШ

.